|
|
|
 |
|
|
 |
|
|
|
|
AGA Partners
11a, пр. Науки
03028, Киев
Украина |
тел.: +380 (44) 206-06-75
+380 (44) 206-06-76
тел./факс: +380 (44) 206-06-75
e-mail: office@agalawyers.org |
|
|
|
 |
Юридична газета 6 грудня 2011 №49
Об’єднане провадження в міжнародному арбітражі.
Питання об’єднаного провадження в міжнародному арбітражі є достатньо складним та не врегульованим. Більшість арбітражних інституцій не передбачають процесуальних можливостей об'єднання провадження, дотримуючись принципу автономності волі сторін стосовно передачі певних спорів на розгляд арбітражу. Зокрема, жодних положень з цього приводу не містять Правила Міжнародної торгівельної палати (ICC), Міжнародного центру з вирішення спорів (ICDR), Стокгольмської Торгової Палати (SCC).
Необхідність об’єднання може зумовлюватись різними причинами: наявністю спору по кількох аналогічних контрактах укладених між тими ж самими сторонами; потребою залучення в провадження третьої сторони (попереднього продавця або майбутнього покупця). Однак, на відміну від процедури розгляду справи в загальних судах, де як сторони так і суд володіють досить широкими можливостями залучення до участі у справі третіх осіб чи об’єднання кількох пов’язаних між собою вимог, у міжнародному арбітражі такі можливості значно обмежені, якщо не сказати практично відсутні.
Питання об’єднання провадження чи залучення до справи третіх осіб регулюється регламентом арбітражної інституції, яка розглядає спір та нормами застосовуваного матеріального права обраного сторонами. За загальним правилом об’єднане провадження в міжнародному арбітражі можливе лише за наявності згоди всіх сторін арбітражного процесу, оскільки арбітраж може здійснювати свою компетенцію лише по відношенню сторін арбітражної угоди і лише в межах наданих сторонами повноважень. Така позиція відповідає самій ідеї арбітражного процесу, як добровільного альтернативного способу вирішення спору відповідно до арбітражної угоди. Однак, з іншої сторони, відсутність механізму об’єднання провадження в деяких випадках може ускладнювати шлях отримання остаточного рішення, як компенсації збитків завданих невиконанням іншої сторони. Уявімо собі ситуацію, коли сторона А, експортуючи певний товар, укладає два контракти: один контракт з компанією В на покупку товару на внутрішньому ринку на умовах FOB, а інший контракт на продажу цього ж товару з компанією С на умовах CIF. Контракти аналогічні за змістом і містять однакове арбітражне застереження. У зв’язку з невиконанням продавцем В контракту на умовах FOB, компанія А не змогла виконати контракт продажі на умовах CIF. Компанія С ініціювала арбітражний процес проти компанії А за невиконання контракту, а компанія А для того щоб відновити своє правове становище та отримати компенсацію завданих збитків, змушена ініціювати окремий арбітражний процес проти компанії В. В такій ситуації компанія А змушена брати участь у двох арбітражних процесах і, відповідно, нести подвійні витрати на правову допомогу та арбітражні збори.
Об’єднане провадження може надавати сторонам ряд переваг: зменшення розміру процесуальних витрат; пришвидшення арбітражного розгляду; спрощення процедурних моментів; отримання арбітражного рішення обов’язкового для всіх сторін, у зв’язку з цим відсутність необхідності ініціювати додатковий процес.
Позиція англійської правової системи
В більшості випадків, якщо арбітражні інститути і допускають об’єднання провадження, то лише за згодою всіх сторін процесу. Таким правилом керуються практично всі арбітражні інститути Англії (LCIА, LMAA, FOSFA, GAFTA). Позиція англійської правової системи закріплюється ст. 35 Арбітражного акту Англії (1996), згідно з яким « …сторони вільні в погодженні - об’єднання арбітражного провадження з іншим арбітражним провадженням або – проведення паралельного слухання. Трибунал не має повноважень об’єднувати провадження чи проводити паралельне слухання, якщо сторони не погодили надання таких повноважень трибуналу». Однак, як відомо, після виникнення спору, отримати згоду іншої сторони на об'єднання провадження, або ж залучення іншої сторони практично неможливо, тому можливості об'єднання провадження значно звужуються.
Об’єднання провадження по кількох аналогічних контрактах
Часто, як варіант обходу отримання чіткої згоди іншої сторони на об’єднання провадження, іноземні юридичні компанії, які представляють сторону, ініціюють одне арбітражне провадження і номінують одного арбітра з посиланням (subject) на кілька аналогічних контрактів укладених між тими самими сторонами. Якщо у відповідь відповідач номінує свого арбітра і подає заперечення на позов по двох контактах в одному провадженні, не піднімаючи питання компетентності арбітражу та складу арбітражного трибуналу, можна з певною мірою певності сказати, що арбітраж буде розглядати спір в одному провадженні і винесе одне рішення стосовно кількох контрактів.
Такі випадки об’єднаного провадження по кількох контрактах часто зустрічаються під час розгляду справ в арбітражі GAFTA. Низка дебатів серед англійських науковців присвячена, питанню: чи можна за відсутності прямої згоди сторони на об'єднання вважати, що така згода виникає з наявності ідентичного арбітражного застереження в контрактах, і з факту номінації арбітра та подання відзиву на позов? На думку автора статті, така аргументація згоди сторони може бути спірною, і як наслідок ускладнить виконання арбітражного рішення. Однак, цей спосіб об’єднання часто використовується в англійських арбітражних інститутах.
Як приклад об’єднання провадження по кількох контрактах в арбітражі GAFTA, можна навести справу, в якій наша компанія представляла одну зі сторін. Спір стосувався невиконання продавцем двох контрактів на поставку товару укладених на ідентичних умовах, за винятком товару та його ціни. Кожен з контрактів містив однакове за своїм змістом арбітражне застереження. Позивач ініціював одне арбітражне провадження по двох контрактах і, оскільки відповідач не приймав участі у формуванні арбітражного трибуналу, позивачем та арбітражним інститутом був сформований єдиний трибунал, який розглядав спір за двома контрактами. Після вступу в процес, відповідач підняв питання компетентності арбітражу розглядати спір за двома контрактами в одному проваджені а також додержання процедури формування складу арбітражу, оскільки сторони ніколи не погоджували між собою можливостей об’єднання провадження по різних контрактах. Цікавою була відповідь трибуналу на такі заперечення. Без розгляду аргументів по суті, трибунал виділив провадження по кожному контракту в окремий процес з винесенням окремого арбітражного рішення, а склад арбітражного трибуналу залишив незмінним. Тобто, трибунал tacito consensu (по замовчуванні) другої сторони, яка не брала участі у формуванні складу арбітражного суду, визнав склад арбітражного суду компетентним розглядати спір.
Інший приклад з практики нашої юридичної компанії стосується справи, яка також розглядалась арбітражем GAFTA. Спір, який виник між сторонами, стосувався несплати покупцем поставленого товару по одному з контрактів. Покупець же зі своєї сторони пред’являв до продавця претензії по якості товару проданого по іншому контракту. Продавець ініціював арбітражний процес і номінував арбітра з посиланням на один контракт. У запереченнях на позов покупець наводив аргументи з посиланням на два контракти і пред’явив зустрічний позов по іншому контракту. Після першого обміну документами, трибунал постановив, що арбітражне провадження ініційоване по одному контракту, тому трибунал буде розглядати лише питання які стосуються одного контракту. Всі докази та аргументи покупця стосовно іншого контракту будуть ігноруватись, оскільки сформований склад арбітражного трибуналу не компетентний розглядати спір по двох контрактах в існуючому провадженні.
Тобто, для об’єднання провадження в англійському праві особливе значення має предмет (subject) ініційованого арбітражного провадження і відсутність заперечень іншої сторони стосовно об’єднання.
Ланцюгова реакція
Об'єднання провадження тягне за собою низку питань, які потрібно враховувати заздалегідь. Це, зокрема, порядок формування арбітражного трибуналу та його компетентності розглядати спір в об’єднаному провадженні, а також можливість виконання арбітражного рішення, винесеного по кількох контрактах. Зрозуміло, що англійська правова система набагато простіша в розумінні арбітражної угоди, як і наявності згоди сторони на об'єднання провадження. Однак, якщо винесене арбітражне рішення потрібно виконати в країні континентального права, то при об’єднанні провадження потрібно максимально дотримуватись процесуальних вимог такого об’єднання. Оскільки, відповідно до ст.5 Нью-йоркської Конвенції «… у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено якщо будуть надані докази того, що дане рішення постановлене щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою або такого, що не підпадає під умови останньої чи арбітражного застереження в договорі сторін…; склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін чи, за відсутності такої, - закону тієї держави, де мав місце арбітраж…» Тому, на думку автора статті, при визначенні доцільності об’єднання провадження в міжнародному арбітражі потрібно виходити перш за все з можливості безперешкодного виконання майбутнього арбітражного рішення.
Ірина Мороз,
старший юрист AGA Partners
|
|
|
|
 |
